Кодекс «під когось»: кому хочуть віддати нагляд за електронними комунікаціями в Україні

By | 24.12.2019

Як фірма звільненого за порушення екс-керівника УДЦР може отримати контролюючі функції у сфері нагляду за частотами.

Розробка та впровадження в Україні сучасного Кодексу електронних комунікацій, без сумніву, справа потрібна і надзвичайно важлива в умовах тотального впровадження цифровізації в усіх сферах життя. От тільки виявляється, що створюють його люди, близькі до колишнього «частотного функціонера», екс-начальника Українського державного центру радіочастот Павла Слободянюка. Того самого, до діяльності якого у правоохоронців та Держфінінспекції свого часу виникали питання на сотні мільйонів гривень. Чи може вийти щось путнє із такого «кодексу під когось» — розбирався «Апостроф».

«Країна в смартфоні», «цифрова трансформація», «цифровізація уряду» «діджиталізація держави» — лозунги, що не сходять з вуст сучасних політиків, представників органів влади, повторюються журналістами, експертами, політологами та політтехнологами, але вже встигли набриднути пересічним громадянам. Адже всі розуміють, що вигадати та промовити гучний лозунг це одне, а провести корисну для суспільства реформу — зовсім інше.

Аби дістатися до втілення у життя будь-яка цифрова реформа має пройти всім зрозумілі етапи: розробку та прийняття Верховною Радою відповідних законів, затвердження підзаконних актів на рівні КМУ та відомств, які реалізують державну політику у сфері телекомунікації, інформатизації, радіочастотного ресурсу, технічного захисту інформації, кіберзахисту тощо, і нарешті, етап впровадження цих змін.

За таким принципом мало б відбуватися і впровадження в Україні Кодексу електронних комунікацій, покликаного наблизити українське законодавство у цій сфері до більш прогресивного західного. З цієї точки зору, законодавча ініціатива щодо розробки нового Кодексу повинна була виходити від профільного Комітету Верховної Ради з питань цифрової трансформації, в якому працює 10 депутатів під керівництвом Михайла Крячко.

Але виявилося, що документ, який презентували наприкінці серпня, і який повинен був би кардинально змінити електронні комунікації в Україні, писав BRDO (Better Regulation Delivery Office) — офіс ефективного регулювання, який позиціонується як незалежний експертно-аналітичний центр. І саме до складу цієї організації, вірніше її частини, задіяної у підготовці нового Кодексу, а також до придуманих нею положень Кодексу, виникають суттєві питання. Отож придивимося до авторів Кодексу пильніше.

Кодекс для колишніх

Певну популярність на ниві законотворчості BRDO здобув, передовсім, завдяки тому, що ним керував теперішній прем’єр та екс-керівник Офісу президента України Олексій Гончарук. Напевно, дивуватися тут нічому, адже поняття та правила лоббізму в Україні ніхто не відміняв. Але, схоже, у нашому випадку ім’ям Гончарука хочуть прикритися, аби приховати вседозволеність.

Так, за даними джерела «Апострофа», безпосередньо Кодексом електронних комунікацій у BRDO займається низка людей, близьких до колишнього голови Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) Володимира Олійника та його товариша і партнера, екс-начальника Українського державного центру радіочастот (УДЦР) Павла Слободянюка.

Зокрема, за розробку Кодексу відповідає керівник напрямку ІТ і Телеком BRDO Ігор Самоходський (замінив нинішнього заступника Міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури Олександра Шелеста) та експерт сектору ІТ і Телеком Надія Костриба. Остання, за словами джерела, є основним ідеологом новел та розробником тексту Кодексу ЕК. При цьому у якості експерта-консультанта, на громадських засадах до розробки також залучався Володимир Смоляр. Хто ж ці люди?

Ігор Самоходський не відома широкій публіці особа, а ні біографією, а ні заслугами. Досвідчені фахівці галузі характеризують його так: ІТ освіти не має, досвіду та практики також, який тоді з нього може бути ІТ спеціаліст? Але те, що йому не вистачає досвіду — одна біда, інша полягає в тому, що він прикривається Гончаруком та Шелестом.

Олександр Шелест, за офіційною версією, пропрацював в BRDO з 2017 року аж до призначення на посаду заступника міністра цифрової трансформації України. Але виникає питання, чому в офіційно поданій за 2018 рік декларації до НАЗК пан Шелест не задекларував доходи отримані в BRDO? Чи задекларовані доходи ФОПа в сумі 578,6 тис. грн. – це доходи від наданих консультаційних послуг BRDO за рахунок грандів міжнародних донорів? А як же BRDO вибирав виконавця для наданняконсультаційних послуг, і, між іншим, чому не на тендерних умовах? А чи не є це схемою ухилення від оподаткування в бюджет України?

Про Кострибу відомо, що у 2003 році вона працювала начальником Управління правового забезпечення та реформування власності Державного комітету зв’язку та інформатизації України, у 2007-2008 та пізніше, в 2010, була членом НКРЗ, у 2009-2010 працювала заступником голови Державної адміністрації зв’язку, у 2017 році була членом Комітету з електронних комунікацій при ТПП України. І, нарешті, з 2018 року вона є експертом сектору ІТ і Телеком в BRDO. Вона також вважається співзасновником Громадської організації «Інститут електронних комунікацій».

Пан Смоляр у 2006-2009 роках встиг побувати директором різних департаментів НКРЗ, а в 2009-2010 роках — першим заступником голови Державної адміністрації зв’язку. У 2010 році Смоляр був членом НКРЗ, а в 2014 — радником Голови Держспецзв’язку, директором Департаменту стратегії розвитку зв’язку Адміністрації Держспецзв’язку та помічником на громадських засадах нардепа 6-го скликання Юрія Мороко. Окрім згаданого, Смоляр також є вважається співзасновником ГО «Інститут електронних комунікацій».

Отже, як бачимо, Костриба і Смоляр одночасно працювали заступниками голови Державної адміністрації зв’язку, є засновниками однієї ГО, а в 2010 році були в один день призначені членами НКРЗ за поданням Голови НКРЗ Володимира Олійника.

При цьому, за даними джерел «Апострофа», колишній голова НКРЗ (2010-2011 р.р.) Володимир Олійник користується у Костриби таким авторитетом, що вона в буквальному сенсі готова виконати будь-яке його прохання та доручення. Олійник же, як вже згадувалося, підтримує тісні зв’язки із Павлом Слободянюком, колишнім першим заступником голови Укрчастотнагляду та колишнім начальником УДЦР.

Ці деталі є важливими для розуміння того, як саме Олійник та Слободянюк стали одними із бенефіціарів Кодексу, який готувала Костриба, і що вони з цього у результаті можуть отримати. Щоб детальніше розібратися у вигодах колишніх чиновників, вивчимо також і їхні біографії та фінансові зв’язки.

Забруднені «екси»

Отже, Володимир Олійник свого часу (1979-2005 р.р.) проходив службу у Збройних силах, дослужився там до генерал-майора. При цьому подальша його біографія пов’язана з частотним наглядом. Так, у 2001-2004 роках він був начальником Українського державного центру радіочастот та нагляду за зв’язком – начальником Державної інспекції електрозв’язку Адміністрації зв’язку України, начальник Українського державного центру радіочастот. Протягом 2005–2011 років побував член НКРЗ та навіть головою НКРЗ, а в 2014 році — членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ).

Володимир Олійник

У свою чергу Павло Слободянюк у 2001-2005 роках працював першим заступником начальника Укрчастотнагляду (тобто, Володимира Олійника), а протягом 2005-2014 років був начальником (УДЦР).

Павло Слободянюк

Цікаво, що позбувся свого посту Слободянюк не за власним бажанням — 15 липня 2014 року, НКРЗІ прийняла рішення про його звільнення з посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, яке могло призвести до завдання шкоди УДЦР, зокрема, через неналежне виконання цим підприємством завдань, передбачених законодавством.

Так, перевірка Держфінінспекції встановила значні — на загальну суму майже 5,3 млн грн — фінансові порушення в установі. Окрім того, Держфініспекція не змогла провести зустрічні перевірки у 12 контрагентів УДЦР, оскільки не встановила їхнє місцезнаходження. Загальна сума збитків держави нараховувала близько 34,6 млн. грн. Також були встановлені факти перерахування УДЦР десятків мільйонів гривень підприємствам родичів Слободянюка. І, на додаток, у 2014 році Слободянюк не вжив достатніх заходів моніторингу ситуації у банківській сфері (а, можливо, зазначають джерела, просто був у змові з власниками збанкрутілих банків), що привело до втрати, за даними НБУ, державних коштів УДЦР у банках на понад 200 мільйонів гривень.

Наразі Слободянюк зареєстрований як ФОП, та засвітився у зв’язках з низкою підприємств, як в Україні, так і поза її межами. Зокрема, в Україні він має відношення до діяльності підприємств ТОВ «МОТТО ЗАХІД», ТОВ «КРЕНДЕЛЬ», ТОВ «САЛАТЕЙРА» та ТОВ «САЛАТЕЙРА-АЛАДДІН» та відкрив фірму ARKOS Company s.r.o eЧеській Республіці. Цікаво, що родина Олійника також має фірму у Чехії — Krokus Company S.R.O., яка знаходиться на тій же вулиці, що й фірма Слободянюка і керується тією ж людиною.

Що стосується підприємств Слободянюка, то з ними пов’язані досить цікаві фактів. Так, співзасновником ТЗОВ «МОТТО ЗАХІД» разом із Слободянюком є такий собі Михайло Перепьолкін, інша компанія якого — ТЗОВ «АВАНТ-ГАРДЕ» — є фігурантом гучної справи, як фірма «прокладка» для виведення мільйонних сум.

Співзасновником іншої компанії — ТОВ «КРЕНДЕЛЬ», разом із Слободянюком є Віталій Агєєв, серед яких і ТОВ «Медіум-ТВ». Спільну діяльність цієї компанії із УДЦР вивчала у 2013 році Держфінінспекція, яка встановила (про це свідчить лист, направлений до НКРЗІ листом від 24.01.2014 № 06-14/74) значні фінансові порушення. Наприклад, на адресу ТОВ «Медіум-ТВ» у 2011 році УДЦР перерахувало майже 100 тис. грн., за послуги, які фактично не надавались. Відомо, що ТОВ «КРЕНДЕЛЬ» є Фігурантом кримінального провадження №32015100040000050 2015 року.

І, нарешті, компанії Слободянюка — ТОВ «САЛАТЕЙРА» та ТОВ «САЛАТЕЙРА-АЛАДДІН» також є фігурантами кримінальних проваджень, тільки 2018-го року — №32018100060000023 та №32018100000000162. В обох компаніях за ухвалою суду проводилися виїмки документації.

Не менш цікаві бізнеси і родини Слободянюка. Так, його дочка Таїсія Слободянюк (Кривушкіна) має або мала відношення до діяльності в Україні підприємств: ТОВ «НТФ «ЗВ’ЯЗОК-ІНВЕСТ», ТОВ «СПВ ІНВЕСТ», ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ» ОРАНЖПАРК-СЕРВІС», ТОВ «КУА «ОРАНЖ», ПП Фірма «РОСАВА», ТОВ «АРД ТЕЛЕКОМ».

Серед них найбільшу цікавість становить ТОВ «АРД ТЕЛЕКОМ». Так, згідно з матеріалами перевірки Держфінінспекції України, УДЦР за період 2009 — 2014 роки укладено договорів з ТОВ «АРД ТЕЛЕКОМ» на загальну суму майже 17 млн. грн. Простіше кажучи — простежується явний конфлікт інтересів, коли державна установа під керівництвом батька платить мільйонні суми компанії, якою володіє дочка.

Інша цікава деталь у тому, що одним із співзасновників українського ТОВ «АРД ТЕЛЕКОМ» є таке собі ТОВ «АРД САТКОМ СЕРВІС» (Російська Федерація, м Москва, вул Партизанська, 40). Згідно з відкритими джерелами, засновник цієї компанії Володимир Бобков є запеклим ідеологом «русского мира» і навіть Головою правління «Російськомовної спільноти Великобританії».

Причетні до «кормушки» УДЦР за керівництва Слободянюка були й компанії його зятя Олега Кривушкіна. Так, згідно з відкритими даними він має відношення до діяльності в Україні наступних підприємств: «СУЧАСНІ ЗАХИЩЕНІ КОМПЬЮТЕРНІ СИСТЕМИ АСКОС», ТОВ «ПРОКСІМУС», Дочірнє підприємство «АНТЕК-ТЕЛЕКОМ» та ТОВ «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ОМНІС».

Серед них найбільший інтерес становить «ОМНІС», яка два роки тому стала фігурантом кримінального провадження № 32017110080000012.

Як свідчать дані ЗМІ, рішенням НКРЗ від 15.04.2010 №174 «Про затвердження Положення про якість телекомунікаційних послуг», «НТЦ «ОМНІС» було фактично призначено ексклюзивною лабораторією для визначення якості сигналу в Україні. На це комерційне підприємство, що через афілійованих осіб фактично належало сім’ї Слободянюка, з УДЦР скеровувалися значні фінансові потоки. До прикладу, процедура надання дозволів на експлуатацію РЕЗ була виписана чітко під перелік послуг «Омніс», у тому числі підготовка заявочних та реєстраційних документів для отримання ліцензії на використання частотного ресурсу. Так, за результатами проведення процедур відкритих торгів № 44/59В від 08.07.2013 р. між УДЦР та НТЦ «Омніс» було укладено угоду на суму 19,9 млн грн. Надання послуг – протягом 5-ти місяців. А послуги — проведення вимірювань показників якості послуг рухомого (мобільного) зв’язку в регіонах України.

Очевидною є причетність до НТЦ «Омніс» і Володимира Олійника. Адже співзасновник цієї компанії — такий собі Олександр Валяєв, одночасно є співзасновником ТОВ «НТЦ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ», а керівником, у свою чергу, є син Олійника Володимир Володимирович.

Що маємо в результаті? А маємо те, що тодішній Голова НКРЗ Володимир Олійник, а також згадані раніше Надія Костриба, Володимир Смоляр та інші члени НКРЗ приймають рішення, яким призначають ТОВ «НТЦ «ОМНІС» ексклюзивним підприємством для визначення якості сигналу. У результаті «ОМНІС» виходить на ринок України по оцінці якості покриття та інших послуг, які надаються операторами мобільних мереж. Це, на секунду, мільйонні суми.

Як українські електронні комунікації можуть стати електронно-кримінальними

Як виявило подальше вивчення зв’язків згаданих персон, ниточки від них можуть тягнутися у ще більш темні хащі — прямо до кримінального світу.

Так, якщо вивчити дані про співзасновників згаданої раніше чеської компанії Krokus Company S.R.O., можемо натрапити на досить цікаві прізвища. Серед засновників знайдемо:

— VOLODYMYR OLIINYK, (Володимир Олійник, або Олійник-старший, 16.10.1957 р.н., — згаданий вже екс-голова НКРЗ);

— VOLODYMYR OLIINYK, (Володимир Олійник, 21.04.1983 р.н. — син Олійника-старшого);

— TETYANA OLIYNYK, (Тетяна Олійник, 08.02.1957 р.н. — дружина Олійника-старшого);

— OLENA SHUMAKOVA, (Олена Шумакова, 03.10.1981 р.н., — дівоче прізвище Олійник, дочка Олійника-старшого).

— GRYGORIY SHUMAKOV, (Григорій Шумаков, — зять Олійника-старшого).

Хто ж такий зять екс-чиновника Григорій Шумаков? Як свідчать відкриті дані, це син дуже відомої у вузьких колах особи — Юрія Шумакова на прізвисько «Шумак».

У ЗМІ його називають одним із найвпливовіших «авторитетів» міста Єнакієве Донецької області, та ставлять його прізвище поруч з ім’ям іншого «авторитета» — Юрія Іванющенко, або «Юри Єнакієвського».

Юрій Іванющенко

Цікавий факт: як розкопали журналісти, дачні будинки дружини Юрія Іванющенка та Юрія Шумакова знаходяться по сусідству у смт. Восход, Ялта у кількох сотнях метрів від «Чайного будинку» Віктора Януковича у селищі Відрадне.

Окрім того, Григорій Шумаков має спільний бізнес і з іншим «авторитетним» бізнесменом — Ігорем Ігнатовим. Про останнього відомо, що він був фігурантом ряду кримінальних справ, затримувався ГПУ та мав відношення до ОЗУ «Капітошки».

Ігор Ігнатов

В контексті розробки Кодексу ЕК його прізвище цікаво тим, що згадується при висвітленні схем з постачання урядові електронних програм і монополізації ринку електронної звітності. Відомо також, що він є довіреною особою Юрія Єнакієвського.

Рівняння з двома відомими

А тепер повернімося знову до Кодексу електронних комунікацій, який пишуть все ті ж Костриба і Смоляр. Тож, під кого він пишеться і на які саме положення буде зроблено наголос? Очевидно, що з огляду на вищезазначене, ці невідомі у нашому рівнянні, насправді, не є такими вже «невідомими». Вже зрозуміло, що виписувати Кодекс експерти BRDO будуть під колишніх покровителів – Олійника і Слободянюка.

Що стосується акцентів документу, то тут також задача не є надто складною. Згадаємо, що, пропрацювавши 2011 – 2013 роки ТОВ «НТЦ «ОМНІС» заробило своїм власникам, а також всім причетним, досить «кругленьку» суму. Але відійшло від справ після відсторонення від посад Слободянюка і Олійника. І от тепер, коли Надія Костриба потрапила до BRDO, схоже стоїть завдання повернути ТОВ «НТЦ «ОМНІС» потрібні обсяги замовлень. І шлях тут один (а і Слободянюк, і Олійник, як колишні керівники Укрчастотнагляду прекрасно це розуміють) — прибрати конкурента, яким є державне підприємство.

Підключено й адмінресурс: джерела стверджують, що за особистою вказівкою Олександра Шелеста, донедавна близького товариша по службі в BRDO Надії Костриби, а нині заступника Міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури, Мінцифри надало висновок до Комітету з питань цифрової трансформації ВР України до законопроекту 2320 про необхідність усунення державного підприємства від проведення заходів з радіочастотного моніторингу. Поряд з цим, Мінцифри хоче безпосередньо займатись визначенням підприємства для проведення такого моніторингу та активно намагається відібрати у НКРЗІ повноваження державного колегіального органу, — визначати Порядок проведення радіочастотного моніторингу.

Окрім того, за даними джерел, за дорученням Олександра Шелеста таку точку зору в ВР України лобіює представник Мінцифри Ілля Городищанов, колишній співробітник проекту Association4U.

Отож сьогодні й бачимо, як, прикриваючись поняттями «дерегуляція», «конкурентні ринки» та іншими, з Кодексу електронних комунікацій викреслили статтю, де виписані завдання та функції Укрчастотнагляду. Натомість — прийде «ОМНІС» разом з його олійниками та слободянюками. Чи потрібна Україні така реформа «під когось»? Питання риторичне.

Більш того, вимальовується досить похмура картинка. Адже ниточки від розробників Кодексу електронних комунікацій ще й тягнуться прямо до осіб, які неодноразово показали себе, як бенефеціари різноманітних сумнівних, а часом і відверто кримінальних схем. Чи вийде за таких умов з потрібної для країни ініціативи — є великий сумнів.

Джерело: Апостроф